Тот, кте не идет в ногу, вероятнее всего просто слышит другой барабан. (с) Кен Кизи
Ехала в маршрутке - слышала, как кто-то говорил на украинском... Такая тоска взяла по родному языку, просто жуть... Так давно ничего не читала! Вышла из маршрутки возле универмага с твердым намерением купить первую попавшуюся книгу на украинском... Знаете, бывает так - когда мучает сильная жажда, всё равно, чистая вода или не очень...
Схватила первую подвернувшуюся книжку и, уже заплатив, открыла глянуть, чего взяла... Ірена Старостіна "Кілька секунд щастя" Сейчас сяду читать! Пролистала - по-моему, класс... Главное, на родном языке, небольшие новеллы, да еще и про молодежь, где-то даже про Интернет есть... И эпиграф к первому рассказу понравился!
И так вдохновилась сама этим порывом, что села и наконец-то смогла выдать что-то на родном языке (обычно пишу на русском!), так горда собой и от работы получила огромное удовольствие! Вроде бы получилось ничего, хотя мрачно и депрессивно немного...
upd: Нащо все це?!! Я більше не можу так...
Більше не можу терпіти це мерехтіння непривітних чи фальшивих облич... Мене нудить від цього болота, котре затягує мене день за днем, хвилина за хвилиною, і нема навіть сил закричати, та й навіщо? Навіщо звати по допомогу, коли ніхто не прийде, коли всі, хто міг би прийти, самі тонуть у цьому болоті, навіть не розуміючи того... Усих затягує, усі тут і подохнемо...
Знову... Господи, скільки ще це терпіти?! Мені остогидла ця жлобська манера хапатися за людину, залишаючи запеклі синці на руках й у душі... Не треба, благаю вас! Не чіпайте... Не хочете залишити тіло, так дайте спокій хоча б душі... Не паплюжте її своїми висновками щодо мене... Ви все одно не зрозумієте мене! Ніколи... Якщо навіть найближча у світі людина виявилася лише чужинцем з фальшивою посмішкою, яка не розуміла ані слова з того, що я намагалася їй пояснити, то чого можна чекати від інших?
Я ладна на все... На все, аби тільки вирватися з цього замкненого кола, аби тільки вдихнути свіжого повітря... Бо мені нічим дихати у цьому замкнемому просторі, ці стіни непорозуміння давлять на голову, але найстрашніше те, що я вже почала до цього звикати...
Я змучилася, в мене більше немає сил відбиватися від постійної брехні, яка день за днем впадає мені у вуха, наче метою кожної людини є ввести мене у оману!.. Усе – сама фальш та брехня... Ви дивитеся мені у вічі і брешете... Ви думаєте, що я вірю вам, але це все тому, що я заставила вас так думати... Ажде я не вірю нікому! Раніше вірила, але тоді я була наївним дівчиськом... Та це дівчисько життя зламало навпів, від нього нічого не залишилося! Отже, маєте те, що маєте... Маєте людину, котра нікому не вірить, котра ні до чого не прагне й не хоче нічого чути... Котра кожного дня разом з макіяжем наносить на обличчя посмішку, і йде далі – не тому, що їй цього хочеться, але тому що просто потрібно йти...
Але все! Я більше не можу так... Нащо це все?! Досить... Не треба! Відпустіть...
Из других новостей - поставили наконец-то эту пятерку за курсовик... Первая запись за летнюю сессию... Началось!
Женька познакомилась по сети с каким-то испанцем-теннисистом, он к нам в город на соревнования приехал... Так что мы сегодня идем с ним ужинать! Хех, прикольно!
Всё, убёгла читать!


"Не говорите мне что делать,
и тогда я не скажу,
куда вам идти"
(Російська народна мудрість)
"Fuck you!"
(Нігерська народна мудрість,
сорі за расизм)
и тогда я не скажу,
куда вам идти"
(Російська народна мудрість)
"Fuck you!"
(Нігерська народна мудрість,
сорі за расизм)
И так вдохновилась сама этим порывом, что села и наконец-то смогла выдать что-то на родном языке (обычно пишу на русском!), так горда собой и от работы получила огромное удовольствие! Вроде бы получилось ничего, хотя мрачно и депрессивно немного...

upd: Нащо все це?!! Я більше не можу так...
Більше не можу терпіти це мерехтіння непривітних чи фальшивих облич... Мене нудить від цього болота, котре затягує мене день за днем, хвилина за хвилиною, і нема навіть сил закричати, та й навіщо? Навіщо звати по допомогу, коли ніхто не прийде, коли всі, хто міг би прийти, самі тонуть у цьому болоті, навіть не розуміючи того... Усих затягує, усі тут і подохнемо...
Знову... Господи, скільки ще це терпіти?! Мені остогидла ця жлобська манера хапатися за людину, залишаючи запеклі синці на руках й у душі... Не треба, благаю вас! Не чіпайте... Не хочете залишити тіло, так дайте спокій хоча б душі... Не паплюжте її своїми висновками щодо мене... Ви все одно не зрозумієте мене! Ніколи... Якщо навіть найближча у світі людина виявилася лише чужинцем з фальшивою посмішкою, яка не розуміла ані слова з того, що я намагалася їй пояснити, то чого можна чекати від інших?
Я ладна на все... На все, аби тільки вирватися з цього замкненого кола, аби тільки вдихнути свіжого повітря... Бо мені нічим дихати у цьому замкнемому просторі, ці стіни непорозуміння давлять на голову, але найстрашніше те, що я вже почала до цього звикати...
Я змучилася, в мене більше немає сил відбиватися від постійної брехні, яка день за днем впадає мені у вуха, наче метою кожної людини є ввести мене у оману!.. Усе – сама фальш та брехня... Ви дивитеся мені у вічі і брешете... Ви думаєте, що я вірю вам, але це все тому, що я заставила вас так думати... Ажде я не вірю нікому! Раніше вірила, але тоді я була наївним дівчиськом... Та це дівчисько життя зламало навпів, від нього нічого не залишилося! Отже, маєте те, що маєте... Маєте людину, котра нікому не вірить, котра ні до чого не прагне й не хоче нічого чути... Котра кожного дня разом з макіяжем наносить на обличчя посмішку, і йде далі – не тому, що їй цього хочеться, але тому що просто потрібно йти...
Але все! Я більше не можу так... Нащо це все?! Досить... Не треба! Відпустіть...
Из других новостей - поставили наконец-то эту пятерку за курсовик... Первая запись за летнюю сессию... Началось!

Женька познакомилась по сети с каким-то испанцем-теннисистом, он к нам в город на соревнования приехал... Так что мы сегодня идем с ним ужинать! Хех, прикольно!
Всё, убёгла читать!

Про такое отношение к родному языку тоже очень приятно читать, спасибо!
Ух, терпеть этого не могу!!! Я просто в восхищении от нашей культуры, языка, народа...